Словник української мови (1927)/зчарувати
| ◀ зчаровувати | Словник української мови З зчарувати |
зчаста ▶ |
|
Зчаро́вувати, вую, єш, сов. в. зчарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Околдовывать, околдовать. Треба брата зчарувати. Гол. I. 207. Вона ж мене зчарувала. Рудан. I. 18. *2) Изводить, извести колдовством. Сл. Нік. *Зчарувала-сь брата свого, зчаруєш і мене молодого. Хот. Нік.