Словник української мови (1927)/зяб
| ◀ з'юртуватися | Словник української мови З зяб |
зяблевий ▶ |
|
Зя́б, би. Пахоть на зиму, поле, вспаханное осенью под яровой хлеб. На зяб орати. Вас. 196. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306.