Словник української мови (1927)/зібгати

by Борис Грінченко

◀ зі

Словник української мови Борис Грінченко З зібгати

зібгатися ▶

Київ: Горно, 1927

Зібга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Скомкать. 2) Согнуть; свернуть. 3) — корова́й. Слепить из теста свадебный хлеб. Час тебе, пшенице, почати, Андрійкові коровай зібгати. Нп. 4) — гніздо́. Свить гнездо.