Словник української мови (1927)/зільник

by Борис Грінченко

◀ зільжити

Словник української мови Борис Грінченко З зільник

зільниця ▶

Київ: Горно, 1927

I. Зільни́к, ка́, м. = Золі́льник. Вх. Зн. 22.

II. Зільни́к, ка́, м. 1) Огород, содержащий зелень. *2) Горшок для цветов, вазон. В кімнаті зільників скрізь, аж темрява стоїть од них у хаті. С. Васильч. Ум. Зільничо́к. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.