Словник української мови (1927)/зім'яти

by Борис Грінченко

◀ зімуватися

Словник української мови Борис Грінченко З зім'яти

зім'ятися ▶

Київ: Горно, 1927

Зім'я́ти и зімня́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Смять. 2) Стереть, растереть; истолочь. Зімну всього я на кабаку. Котл. Ен. II. 18. Зімни трохи маку. Гринч. Зім'яв сіль. Гринч.