Словник української мови (1927)/зіма
| ◀ зільничок | Словник української мови З зіма |
зімівка ▶ |
|
Зіма́ и зима́, ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впа́ла. Зима неожиданно наступила, *выпал снег. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81. 2) Лихорадка. Зима́ б'є (кого́). Пароксизм лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. Ум. Зі́монька.