Словник української мови (1927)/зімівля
| ◀ зімівка | Словник української мови З зімівля |
зімкнути ▶ |
|
Зімі́вля, лі, ж. 1) Зимовка; содержание животных зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: «прийми мене, лисичко, на зімівлю». Рудч. Ск. I. 30. 2) Корм на зиму для скота. Зімівлі мало. Харьк. у.