Словник української мови (1927)/зіхати
| ◀ зітхачка | Словник української мови З зіхати |
зіхідний ▶ |
|
Зіха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зіхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Разевать, разинуть (рот). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. Ном. № 10827. 2) Зевать, зевнуть. Лежить та зіхає на все горло. Мир. ХРВ. 308. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зіхнув, потягся і подався на слободу. ХС. III. 56. 3) Испускать, испустить дух (об умирающем). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати. Волч. у. (Лободовск.).