Словник української мови (1927)/иверень
| ◀ ива | Словник української мови И иверень |
иверь ▶ |
|
И́верень, рня, м. 1) Щепка, отрубленная поперег дерева. Канев. у. В однім селі рубають, а в другім иверні літають. (Загадка: дзвін). Грин. II. 310. 2) Комок земли, вылетающий из-под копыт скачущей лошади. См. Ви́верень.