Словник української мови (1927)/имберь
| ◀ имберець | Словник української мови И имберь |
импет ▶ |
|
Имбе́рь, рю, м. Инбирь. Положила туди яєчок, имберю, бобків. Ум. Имбе́рець. Намочу горілки у зеленій пляшці з имберцем і з перцем, з своїм щирим серцем. Нп.