Словник української мови (1927)/индик
Зовнішній вигляд
◀ инджибаба | Словник української мови И индик |
индича ▶ |
|
Инди́к, ка, м. 1) Индюк, индейский петух. Ходить, як индик переяслівський. Ном. Посип индикам, гусям дай. Шевч. 132. Надувся, як индик. Котл. Ен. II. 35. *2) Надутый, чванливый человек. См. Инди́читися. Харьк. г., Херс. губ. Сл. Яворн.