Словник української мови (1927)/ирод
| ◀ ирлець | Словник української мови И ирод |
иродів ▶ |
|
И́род и И́рід, да, м. 1) Ирод. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодей. А він мене і побачив, ирод. 3) Чорт. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став ирод-чорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому в значении: чорт-змей. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч. *Ув. Ироди́ще.