Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/ирха

Матеріал з Вікіджерел

И́рха, хи, ж. 1) Выделанная овечья или козья шкура. Желех. 2) Кант в сапогах, где сшиваются половинки голенища. НВолын. у. 3) Нам'я́ти и́рху. Надрать хохол.