Словник української мови (1927)/кабат
| ◀ кабаськати | Словник української мови К кабат |
кабатик ▶ |
|
Ка́ба́т, ба́та, м. 1) Куртка, солдатский мундир. Ой вийду я з хати та й стану гадати: коби то не зброя, не білі кабати. Федьк. I. 43. Ой маю я кабат, зброю, — буде в чім ходити. Щасный Сол. Коломыйки и шумки. 66. 2) У женщин — юбка. Гол. Од. 75, 76. 3) Ка́бата пійти́. Перекувыркиваться. Пострілений заєць кабата пійшов. Вх. Зн. 23. Ум. Каба́тик. Гол. Од. 59, 81.