Словник української мови (1927)/кабатувати
| ◀ кабатирка | Словник української мови К кабатувати |
кабаття ▶ |
|
Кабатува́ти, гл. безл. Кабату́є мені́. Мне досадно, мне жаль. Кобись мені не кумочка, була би сь мі фраїрочка, лем мі тото кабатує, що мі мовиш: «Пане куме!» Гол. II. 237.