Словник української мови (1927)/кабиця
Зовнішній вигляд
◀ кабинетний | Словник української мови К кабиця |
кабиш ▶ |
|
Каби́ця, ці, ж. 1) Очаг в земле (в сенях или на дворе) для приготовления пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто прудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч. 2) Круглая или четырехугольная яма, в которой помещается гончарная печь. Вас. 180.