Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кабутати

Матеріал з Вікіджерел

Кабута́ти, та́ю, єш, гл. 1) Бросать палку так, чтобы она ударялась о землю то одним, то другим концом. *2) Перевертываться, отлетать со стуком, грохотать. Турнув креселко, аж покабутало. Свидн. Люб. 261.