Словник української мови (1927)/кавкати

by Борис Грінченко

◀ кавка

Словник української мови Борис Грінченко К кавкати

кавкнути ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́вкати, каю, єш, гл. 1) Кричать по-вороньему. Кавкає як ворона, а хитрий як чорт. Ном. № 2978. *2) Пищать, мяукать. Аби чим кишку напхати, щоб не кавкала. Ном. № 12171.