Словник української мови (1927)/кагал
| ◀ кав'ярняний | Словник української мови К кагал |
кагала ▶ |
|
Кага́л, лу, м. 1) Кагал — еврейская община. Жидівські кагали, ярмарки були йому замість телеграфів. Левиц. I. 180. 2) Презрительно: вообще какая-нибудь община, группа, кружок людей. Що там ні коять по ворожих кагалах, що ні видумують, як би те життя зупинити, — воно ширше та ширше виявляється. О. 1862. III. 26. 3) У Гулака-Артемовского кага́лом названо общество чертей, вообще население ада: В письмі стоїть (читай сміло): на кагал бісовський з начинкою душу й тіло одписав Твердовський. О. 1861. III. Г.-Арт. 104. 4) Шумное, крикливое собрание. *Це не сходка, а просто кагал якийсь. Умань. Ефр.