Словник української мови (1927)/кадка
| ◀ кадіння | Словник української мови К кадка |
кадний ▶ |
|
Ка́дка, ки, ж. 1) = Ка́діб 2. Шух. I. 253. 2) Большой чан в винокурне. Тут у винницькій кадці місять тісто троє разом ногами. К. ЧР. 258. 3) Футляр над жерновом в водяной мельнице. Мик. 481.