Словник української мови (1927)/каламут
| ◀ каламітний | Словник української мови К каламут |
каламута ▶ |
|
Каламу́т, та и ту, м. 1) = Баламу́т. 2) Ссора, раздор; смута, волнение. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хороше було, тихо, поки його не було. Павлоград.