Словник української мови (1927)/каламутити
| ◀ каламута | Словник української мови К каламутити |
каламутитися ▶ |
|
Каламу́тити, му́чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш беріг мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.