Словник української мови (1927)/калатайло
| ◀ калап | Словник української мови К калатайло |
калатало ▶ |
|
Калата́йло, ла, с. 1) Колокольчик из дерева, который вешают волам на шею. Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола. Левиц. I. 206. 2) Колотушка. Як був Сидір та Михайло та зробили калатайло: куди ідуть, калатають, та нікого не питають. Нп. Піп у дзвін, а чорт в калатайло. Ном. № 2650.