Словник української мови (1927)/калатати
| ◀ калатання | Словник української мови К калатати |
калантати ▶ |
|
Калата́ти, та́ю, єш, одн. в. калатну́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. НВолын. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб'ють. Харьк. г. 4) Хлопотать, прилагать усилия, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати. Ном. № 9075. 5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи). 6) Шевелить, тормошить. Не счулась, як воно й народилось, — так мені стало негарно. Дивлюсь — воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так воно вже неживе, то я й закопала. Новомоск. у. Залюбовск. *7) Отряхивать, оббивать. Беріть оцю скибку дині, та беріть ножа, та калатайте насіння. Крим. *8) Вік калата́ти. Проводить неудачную жизнь, прозябать. Не жалуй тільки, дитино моя, на матір, як — не приведи, господи, — прийдеться вік калатати. Мирн. ХРВ. II. 199.