Словник української мови (1927)/калюка
| ◀ калюжний | Словник української мови К калюка |
калюх ▶ |
|
Калю́ка, ки, ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301.