Словник української мови (1927)/калюхатий

by Борис Грінченко

◀ калюх

Словник української мови Борис Грінченко К калюхатий

калябура ▶

Київ: Горно, 1927

Калюха́тий, а, е. Выгнутый наружу. На бербениці та барівки треба калюхатих — вигнених доґів, бо ті судини у середині ширші. Шух. I. 250. Калюха́та пила́. Пила, пластинка которой с того края, где зубья, дугообразна. Шух. I. 175.