Словник української мови (1927)/камка

by Борис Грінченко

◀ каміняччя

Словник української мови Борис Грінченко К камка

камрат ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́мка, ки, ж. Головной женский убор. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318.

*Камка́, ки́, ж. Морская трава. Левиц. Сл. Нік.