Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/канцур

Матеріал з Вікіджерел

Ка́нцур, ра, м. Отрепье, кусок. До ка́нцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтіли, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. Ка́нцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.