Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/канцілюга

Матеріал з Вікіджерел

Канцілю́га, ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така. Кобелякск. у.