Словник української мови (1927)/капець
| ◀ капестра | Словник української мови К капець |
капи ▶ |
|
Ка́пець, пця, м. 1) Кожаная обувь без голенищ, опорки, туфли. Від злого давця бери й капця. Ном. А дід бабці купив капці, та короткі були, то втяв пальці. О. 1861. XI. 68. (Нп.). 2) Род суконных шитых носков. Гол. Од. 67. Иногда к ним пришивается продолжение, охватывающее икры ног. Шух. I. 125. 3) Переносно: конец, смерть. Як де нагрюкають якого жида, там йому й капець. Екатер. у. Слов. Д. Эварн. См. Капу́т.