Словник української мови (1927)/карабін
| ◀ карабинок | Словник української мови К карабін |
карабунитися ▶ |
|
Карабі́н, на, м. = Караби́н. Стан салдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. Карабі́нчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. I. 137.