Словник української мови (1927)/караки
| ◀ каракати | Словник української мови К караки |
каракуватий ▶ |
|
Кара́ки, ків, мн. Место, где ствол дерева разделяется на двое. Як насіла у літі сарана, то де гілля, або караки, то геть усе поламала.
| ◀ каракати | Словник української мови Борис Грінченко К караки |
каракуватий ▶ |
|
Словник української мови — К
караки
Борис Грінченко
1927
Кара́ки, ків, мн. Место, где ствол дерева разделяется на двое. Як насіла у літі сарана, то де гілля, або караки, то геть усе поламала.