Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/карта

Матеріал з Вікіджерел

Ка́рта, ти, ж. 1) Четырехугольник, четырехугольная площадь, клетка. Употребляется, когда говорится о полевой земле, о рисунке клетчатой материи. 2) Листок бумаги. І взявши карту, щоб на їй писать споминник дорогий. Щог. Паперу пів карти. О. 1861. III. Гул.-Арт. 104. 3) Игральная карта. Балакають, у карти грають, співають. Кул. В карт грають. Мнж. 133. 4) Билет. 5) Письмо. 6) Указ, предписание. Чоловіче біснуватий, нащо жінку продавати? Прийшла мені карта з неба, на податок грошей треба. Гол. Пала карта від цісаря з самої Верони, а щоби ми, молоденькі, ступали до войни. Гол. Ум. Ка́ртка, ка́рточка.