Словник української мови (1927)/карувати
| ◀ картяр | Словник української мови К карувати |
карук ▶ |
|
Карува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Значение неясно. Потебня (К истории звуков. III. 37) переводит на основании нижеприводимой песни, — чаровать. См. еще Накарува́ти. Навчи, навчи, бідная вдова, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Окаруєм руки й ноги і карії очі, щоб не ходив до дівчини опівночі. Мет. 214. 2) Подрисовывать, подводить глаза. Карували оченьки карівниці для молодої Ганночки-дівиці. Сл. Яворн., С. Васильч.