Словник української мови (1927)/карунка
| ◀ каруковий | Словник української мови К карунка |
карупір ▶ |
|
Кару́нка, ки, ж. 1) Позумент. Аж зирк — Паллантова лядунка і золота на ній карунка у Турна висить на плечі. Котл. Ен. VI. 89. 2) Карниз. Черниг. и Харьк. г.