Словник української мови (1927)/каруца
Зовнішній вигляд
◀ карус | Словник української мови К каруца |
карчило ▶ |
|
Кару́ца, ци, ж. 1) Карета. Я тобі подарую… і оціх коней, і каруцу. Чуб. II. 565. 2) Гуцульский экипаж: глубокий ящик на двух колесах, в который собирают навоз, а затем вывозят на поле. Шух. I. 106. Вивозить каруцами гній. Шух. I. 145.