Словник української мови (1927)/кат
| ◀ кас'янів рік | Словник української мови К кат |
катакомби ▶ |
|
Кат, та, м. 1) Палач. В понеділок рано Марусяка ймлено, а ві второк рано по ката послано, а в середу рано ката привезено, а у четвер рано Марусяка згублено. Гол. Що то, що він мовчить! Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає… МВ. II. 80. Переносно: мучитель, изверг. Кат-зна. Чорт знает. Воно, бач, і робота москалям кат-зна яка. Левиц. I. Кат-ма, — має. Нет, не имеется. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. На йому шапка-бирка, ізверху дірка, соломою шита, а вітром підбита, а коло околиці нічогісінько кат-має. Мет. 445. *Бери, Семене, що дають, а то й того кат-матиме. Кон. I. 13. До ка́та. Очень много. У нас ворогів до ката. Левиц. I. В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. *'Не взяв його́ кат. Ничего с ним не сделаєтся; не тем будь помянут. Сущі пронози, — не взяв їх кат: були вони і на конях, і під кіньми. Кон. II. 71. Ув. Катю́га. Вів їх стременний князя, найлютійший катюга з челядинців Єремії. Стор. МПр. 83. А все таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. Гліб.