Словник української мови (1927)/катати
| ◀ катаржний | Словник української мови К катати |
кататися ▶ |
|
Ката́ти, та́ю, єш, гл. 1) Бить. Горілку, мед не чаркою, — поставцем кружає, а ворога, заплющившись, ката, не минає. Шевч. *2) Катать. А він як малий — запряжеться в саночки та й катає дітей по селу. Полт. у. Г. Йов. 3) Ката́й, как приказание. Вали, дуй, сбегай. Матюша, катай «Гуси»! Тобіл. V. 215. Катайте, дядьку, разом танцювать будете. Винн. Катай, Варко, по воду. Пир. у., Конон.