Словник української мови (1927)/каторга
| ◀ католичка | Словник української мови К каторга |
каторжний ▶ |
|
Ка́торга, ги, ж. 1) Гребное турецкое судно, галера. АД. I. 91. Подай нам, господи, із неба дрібен дощик, а знизу буйний вітер! хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги. АД. I. 89. Бо як стане Чорнеє море согравати, то не знатиме отець, либонь мати, у которій каторзі (невольника) шукати: чи у пристані Козловської, чи у городі Царьграді на базарі. АД. I. 94. Визволь, господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької, з каторги бусурменської на тихі води, на ясні зорі. АД. I. 89. 2) Каторга, каторжные работы. Живцем на вічну каторгу завдав. Нп.