Словник української мови (1927)/кахикати
| ◀ кахи | Словник української мови К кахикати |
кахкати ▶ |
|
Кахи́кати, ка́ю, єш, с. в. кахи́кнути, кну, неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси. Кв. Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п'ятьох прикликну.