Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/каця

Матеріал з Вікіджерел

Ка́ця, ці, ж. Длинная хворостина с крючком на конце, — зацепив им за шерсть овцы, ловят послюднюю, если ее нельзя удержать обычным способом при помощи ґирли́ґи. Кубань. О. 1862. V. Кухар. 38.