Словник української мови (1927)/качка

by Борис Грінченко

◀ качиний

Словник української мови Борис Грінченко К качка

качковал ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́чка, ки, ж. 1) Утка. На бистрому на озері геть плавала качка. Мет. 2) Часть снаряда для мотания ниток. См. Звія́шки и Самото́ка. МУЕ. III. 14. Шух. I. 150. 3) Часть ткацкого станка. См. Верста́т. МУЕ. III. 16. Ум. Ка́чечка.