Словник української мови (1927)/каятися
| ◀ каянський | Словник української мови К каятися |
каяття ▶ |
|
Ка́ятися, ка́юся, єшся, гл. 1) Каяться. Вони проповідували, щоб каялись. Єв. Мр. VI. 12. Роскажи людям… нехай пам'ятають на праведний суд божий, бо вже мученик Іван у Київі, в печерах, по шию в землі стоїть; а як увійде зовсім у землю, тогді ніколи буде каяться. ЗОЮР. *2) Ка́ятися на гріха́х. Раскаиваться, каяться в грехах. Пир. у., Конон. 3) Раскаиваться, сожалеть о сделанном. Не потурай їй, жінко, бо каятися будеш. МВ. Не кайся, рано вставши, молодо оженившись. Ном. 4) Ка́ятися на кому́. Перестать грешить при виде наказания, постигшего за грехи кого-либо. Ном. № 3910.