Словник української мови (1927)/квапити
| ◀ квап | Словник української мови К квапити |
квапитися ▶ |
|
Ква́пити, плю, пиш, гл. 1) Торопить. Желех. 2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.
| ◀ квап | Словник української мови Борис Грінченко К квапити |
квапитися ▶ |
|
Словник української мови — К
квапити
Борис Грінченко
1927
Ква́пити, плю, пиш, гл. 1) Торопить. Желех. 2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб.