Словник української мови (1927)/квапливий
Зовнішній вигляд
◀ кваплення | Словник української мови К квапливий |
квапливість ▶ |
|
Квапли́вий, а, е. 1) Поспешный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. (Правда, 1868, 508).