Словник української мови (1927)/кволитися

by Борис Грінченко

◀ кволий

Словник української мови Борис Грінченко К кволитися

кволість ▶

Київ: Горно, 1927

Кво́литися, люся, лишся, гл. 1) Быть больным, хиреть. Вона й кволиться вже, — нездужає. ЗОЮР. II. 53. 2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. К. ЧР. 266. Почав кволитись, що в боку болить. Г. Барв. 110.