Словник української мови (1927)/квікати

by Борис Грінченко

◀ квікало

Словник української мови Борис Грінченко К квікати

квіт ▶

Київ: Горно, 1927

Кві́кати, каю, єш, однокр. в. кві́кнути, кну, неш, гл. Визжать (о свиньях). Мудрість Грицькова свиней ізлякала — хрукнули, квікнули, далі з лігва драла. Март. См. Куві́кати.