Словник української мови (1927)/квітчастий
| ◀ квітчання | Словник української мови К квітчастий |
квітчати ▶ |
|
Квітча́стий, а, е. 1) Цветистый, усеянный цветами. Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком! Шевч. 628. Ми знайдемо, мій голубе, зелені діброви і долини квітчастії. О. 1861. II. 49. 2) О материях: разноцветный, цветной. Квітчастий пояс. Чигир. у. В'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні, квітчасті. МВ. I. 93.