Словник української мови (1927)/кеп

by Борис Грінченко

◀ кендя

Словник української мови Борис Грінченко К кеп

кепень ▶

Київ: Горно, 1927

Кеп, ке́па и кпа, м. 1) Дурак, глупец. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 6815. Не таким кпам, пане-брате, в Польщі крулювати. О. 1863. II. 54. 2) Карточная игра в дураки. Які ж були до карт охочі…, — гуляли часто до півночі… у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9.