Словник української мови (1927)/кермувати
| ◀ кермецький | Словник української мови К кермувати |
кермуватися ▶ |
|
*Кермува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Направлять. 2) Править, управлять. Справами чужими кермувати. Кул.
| ◀ кермецький | Словник української мови Борис Грінченко К кермувати |
кермуватися ▶ |
|
Словник української мови — К
кермувати
Борис Грінченко
1927
*Кермува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Направлять. 2) Править, управлять. Справами чужими кермувати. Кул.